«Дванадцять обручів» Юрія Андруховича — химерний карпатський роман-мандрівка, у якому реальність поступово втрачає звичні обриси. Австрійський фотограф Карл-Йозеф Цумбруннен неодноразово приїздить до України 1990-х, намагаючись зрозуміти цю дивну країну, а разом із нею — і самого себе. Чергова подорож приводить його в компанію перекладачки Роми Воронич, її чоловіка, поета Артура Пепи, їхньої доньки Коломеї, професора Доктора, режисера Ярчика Волшебника та двох стриптизерок. Зрештою всі вони опиняються у віддаленому карпатському пансіонаті, облаштованому в колишній метеостанції.
Саме тут звичайна подорож перетворюється на карнавал із алкоголю, кохання, ревнощів, гуцульської міфології, мафіозних історій, снів і дедалі виразнішої містики. Андрухович навмисно змішує високе й низьке: поезія Богдана-Ігоря Антонича сусідить із масовою культурою кінця 1990-х, філософські роздуми — з гротеском, а впізнавана пострадянська Україна — з майже потойбічними Карпатами. Чим далі герої віддаляються від цивілізації, тим складніше зрозуміти, де закінчується реальність і починається міф.
Роман вийшов у 2003 році й став четвертим романом Андруховича. Цікаво, що його назва пов’язана з Богданом-Ігорем Антоничем: образ «дванадцяти обручів весни» походить із його «Елегії про ключі від кохання». Сам Антонич теж надзвичайно важливий для книжки — Андрухович фактично створює всередині роману альтернативну, міфологізовану версію біографії поета. Через багато років автор називав «Дванадцять обручів» своїм найуспішнішим романом за українськими продажами, водночас радше вважаючи його не бестселером, а лонгселером — книжкою, яка продовжує знаходити читачів десятиліттями.
«Дванадцять обручів» принесли Андруховичу вагоме міжнародне визнання. У 2006 році письменник отримав Лейпцизьку книжкову премію за європейське порозуміння, причому нагороду йому присудили передусім саме за цей роман. Того ж року польський переклад Катажини Котинської здобув престижну Літературну премію Центральної Європи Angelus. Книжка отримала широку міжнародну географію: її перекладали, зокрема, німецькою, польською, англійською, французькою, іспанською, італійською, норвезькою, словенською та хорватською мовами.
Повнометражної кіно- чи телевізійної екранізації «Дванадцяти обручів» станом на серпень 2026 року немає. Проте роман отримав інше сценічне життя: у 2011 році польський театр танцю створив за його мотивами виставу Carpe Diem. І це цілком відповідає природі самої книжки — настільки карнавальної, музичної та сюрреалістичної, що вона легко виходить за межі традиційної прози.
«Дванадцять обручів» — це водночас дорожній роман, сатира на Україну 1990-х, любовна драма, інтелектуальна гра з літературою та карпатська містерія. За зовнішнім хаосом Андрухович ховає серйозніші питання про українську ідентичність, пам’ять, Європу та пошуки свого місця у світі. І що ближче мандрівники підходять до фіналу своєї карпатської пригоди, то більше здається, що повернутися з неї такими, якими вони були на початку, вже неможливо.
«Дванадцять обручів» — це цікава книга від Юрій Андрухович , яка варта вашої уваги. На нашому сайті NextRead ви можете ознайомитися з коротким описом, прочитати легальний фрагмент, переглянути цитати та відгуки інших читачів. Цей твір стане чудовим доповненням до вашої особистої бібліотеки якісної літератури.
Ми поважаємо авторське право, тому не пропонуємо повні версії книг для того, щоб скачати чи завантажити повністю у форматах fb2, txt, rtf, epub, mobi, pdf чи інших. Але ви завжди можете читати онлайн фрагмент книги «Дванадцять обручів» Юрій Андрухович українською мовою — абсолютно безкоштовно, без реєстрації та смс. Це чудовий спосіб ознайомитися з книгою перед покупкою.
Насолоджуйтеся читанням на будь-якому зручному для вас пристрої: телефоні (iPhone, iPad з ОС iOS або Android), а також на комп’ютері. NextRead — це не просто сайт, а місце, де живе любов до книг. Відкривайте нові історії, діліться враженнями та повертайтеся за натхненням щодня.
Цитати з книги «Дванадцять обручів» Юрій Андрухович
Уся світова таємничість полягає в нашому небажанні приймати речі такими, які вони є.Мені мимоволі склалося щось на кшталт афоризму: поліційна держава — це там, де поліція рівною мірою всемогутня щодо чесних громадян і безсила щодо злочинців/Вони живуть, як собі хочуть, бо перебувають у себе вдома, а я не маю рації вже хоча б тому, що мандрівник.Добре, якщо у вас і справді настільки давня й потужна культура, то чому так смердять ваші громадські вбиральні? Чому ці міста здебільшого схожі на догниваючі смітники?Читати онлайн книгу «Дванадцять обручів» Юрій Андрухович
Dvanadtsyat-obruchivФрагмент книги для безкоштовного ознайомлення
